У Києві під загрозою відомі пам'ятки (ФОТО)

У бюджеті Києва 2012 року на збереження, розвиток, реконструкцію та реставрацію пам’яток історії та культури заплановано видалити всього 2,2 млн грн за мінімальної потреби в 28,8 млн грн. Під загрозою опинилися відомі будівлі і монументи - від колони Магдебурзького права до монітора "Желєзняков".

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Вже кілька років у вкрай аварійному стані знаходяться Караїмська кенаса, на ремонт і реставрацію якої необхідно 500 тисяч грн та садиба, в якій мешкав Ігор Сікорський – 100 тисяч грн.

"Привести в порядок одну з головних вулиць Києва – Ярославів Вал - без порятунку Караїмської кенаси та будинку Сікорського не можливо, а зустрічати Євро-2012 з недоведеною до ладу однією з найкрасивіших вулиць столиці просто безглуздо", - зазначив Бригинець.

 Кенаса - молитовний дім караїмів, які сповідують релігію, що поєднує юдаїзм, християнство та іслам. Збудована на Ярославовім Валу у 1902 році, зараз використовується як Будинок Актора. У Києві залишилося близько 100 караїмів. Фото: uklon.com.ua

Депутат наголосив, що аналогічна ситуація з Колоною Магдебурзького права, її вхідною аркою і сходами, що ведуть до колони. Цей об’єкт потребує 7 млн грн.

Пам'ятник Магдебурзькому праву - розташований на набережній Дніпра, під пам'ятником Володимиру Хрестителю. Збудований у 1808-му на честь повернення місту права на місцеве самоврядування (1797 рік), вперше наданого Києву ще за часів Великого князівства Литовського. Фото: kmu.gov.ua

У критичному стані знаходиться також і пам’ятник монітору "Желєзняков" (розташований на Рибальському острові). На його реставрацію знадобиться 5 млн грн.

"Що стосується монітора "Желєзняков", то влада має або відмовитись від цього пам’ятника, який пов′язаний з героїзмом київських моряків під час Другої Світової війни, або терміново знайти гроші для того, щоб врятувати цей корабель, бо він ось-ось може повторити сумний "подвиг" лодії Кия, яка минулого року розкололась навпіл", - підсумував Бригинець.

 Монітор "Желєзняков" - єдиний уцілілий із шести моніторів Дунайської військової флотилії. Спущений на воду на заводі "Ленінська кузня" у 1936-му, повернувся до верфі у вигляді пам'ятника. Під час Другої світової з боями обійшов усе Чорне і Азовське море. Зараз над кораблем будують розв'язку Подільсько-Воскресенського мостового переходу. Фото: archunion.com.ua

Всі названі об’єкти, що потребують реставрації, є пам’ятками і охороняються законом.

Раніше Бригинець повідомляв, що головне управління охорони культурної спадщини КМДА просило у 2012 році виділити на охорону пам'яток 35 млн грн. За словами депутата, у 2011 році передбачалося виділити близько 8 млн грн, а було виділено лише 700 тисяч грн.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.