Музей історії Києва таки переїде на "Театральну". Але частково

В скандальній забудові на вул. Богдана Хмельницького, 7 над метро "Театральна" буде розміщено тільки експозиційні та виставкові зали Музею історії міста Києва. Головні ж підрозділи музею залишатимуться там, де знаходяться і зараз, в палаці мистецтв "Український дім".

Про це повідомив голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець, посилаючись на офіційну позицію КМДА.

 

"Кожен музей - три в одному: виставкові зали, фондосховище і наукова структура. Тільки спільна і збалансована робота усіх трьох підрозділів гарантує успішність музею, - зазначив депутат. - Відстань між науковцями і екскурсоводами, між експонатами, тими, що в залі і тими, що в фондах, повинна бути максимально короткою. Розмістити зали на відстані кількох кілометрів від фондосховищ, це все одно, що розмістити ванну кімнату в одному районі, а спальню в іншому".

Бригинець нагадав, що в "Українському домі" недостатньо місця для фондосховища, що в попередні роки не давало вченим нормально здійснюувати наукові дослідження щодо історії Києва: "КМДА спільно з Кабміном повинні знайти для музею відповідне приміщення площею близько 10 тис. метрів, а не вдаватися до "розчленування» закладу".

За словами депутата, КМДА також прийняла рішення про проведення додаткових ремонтних робіт із пристосування приміщень "Українського дому" для розміщення фондів та облаштування робочих місць для науковців.

 

Нагадаємо, перший штат Музею історії Києва (заснований у 1978 році) і його база розміщувалися в Будиночку Петра на Подолі. З 1982 року музей працював у Кловському палаці на Липках.

У 2004-му приміщення палацу передали Верховному суду України, а музей "тимчасово" залишився без власного приміщення. З 2004 року музей не має постійного приміщення. Його фонди зберігаються в Українському домі, а археологічний відділ, розташований у Будиночку Петра, намагаються виселити.

Улітку 2011 року київська влада пообіцяла переселити музей у скандальну забудову над метро "Театральна". Депутати Київради від опозиції кажуть, що це приміщення не пристосоване для збереження експонатів.

 

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.