У четвер відбудеться вечір пам'яті Михайлини Коцюбинської

15 грудня (четвер), о 18:30 у київському Будинку Вчителя (вул. Володимирська, 57) відбудеться вечір пам’яті Михайлини Коцюбинської.

Про це повідомляє "Літакцент".

Михайлина Коцюбинська працювала в Інституті літератури ім.Т.Шевченка НАН України. Була почесним доктором Національного університету "Києво-Могилянська академія", лауреатом премії імені Василя Стуса, Національної премії імені Тараса Шевченка, премії імені Олени Теліги, літературної премії імені Олександра Білецького.

Михайлина Хомівна очолювала творчий колектив, який підготував до друку й завершив у 1999 р. видання багатотомового зібрання творів Василя Стуса. Останнім часом працювала над багатотомником творів В’ячеслава Чорновола.

Михайлина Коцюбинська (1931-2011), племінниця класика української літератури Михайла Коцюбинського, була також активним учасником руху шістдесятників. Померла 7 січня 2011 року.

Вхід на вечір пам'яті - вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.