Музей Стуса перенесуть із Горлівки у Донецьк

Музей відомого поета Василя Стуса візьмуть на державне фінансування і перенесуть з Горлівки в Донецьк.

Про це повідомляє "Главком" із посиланням на керівника головного управління з гуманітарних та суспільно-політичних питань Адміністрації президента Ганну Герман.

"Ми ось зробили днями одну дуже важливу річ, і мені приємно, що Президент це підтримав, - врятували музей Василя Стуса, - похвалилася чиновниця. - Більше того, перенесемо його з Горлівки в Донецьк. Візьмемо його зараз на бюджетне фінансування. І музей залишиться на покоління, ми збережемо пам'ять про українського поета".

У той же час, за її словами, зараз в Донецьку багато людей не розуміють значущості і величі Стуса: "Вони не читали Стуса, не знають його, мислять стереотипами. Але не завжди так буде. Я вірю, прийде кращий час".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.