Європарламент вимагає від української влади не ховати архіви КГБ

Резолюція Європарламенту від 1 грудня 2011 року містить рекомендації для європейських чиновників на переговорах між Україною та ЄС щодо Угоди про асоціацію. Серед іншого йдеться про забезпечення доступу до колишніх секретних радянських архівів.

Про це повідомляє ЦДВР. 

"Забезпечити, щоб українська влада зробила архіви колишніх комуністичних секретних служб доступними для суспільства, оскільки це є основним для успішного національного примирення, зокрема, з урахуванням жорстокостей, що мали місце в XX столітті", — написано в документі Європарлементу.

Згортання процесів демократизації в Україні проявилося зокрема в ускладненні доступу до колишніх радянських архівів, що неодноразово відзначали експерти.

"Тому в рекомендаціях Європарламенту від 1 грудня українській владі однозначно вказали на необхідність відкриття архівів як важливої передумови побудови відкритого демократичного суспільства та підписання Угоди про асоціацію, — наголосив історик Володимир В’ятрович. - Адже надання доступу до інформації про функціонування репресивних органів є важливим індикатором того, що влада засуджує і не планує використовувати подібних практик сьогодні чи будь-коли у майбутньому".

Нагадаємо, директора архіву СБУ у 2008-2010 роках Володимира В’ятровича, який проводив системне розсекречення колишніх радянських архівів, було звільнено після приходу до влади президента Віктора Януковича.

8 вересня 2010 року Служба безпеки України затримала, впродовж 14,5 годин допитувала і конфіскувала електронні копії документів та наукові праці історика Руслана Забілого. Після того обшуки і конфіскації проведено в музеї "Тюрма на Лонцького".

Кримінальна справа проти істориків, яких обвинувачують у спробах розголосити державну таємницю, досі відкрита, незважаючи на те, що згідно з українським законодавством історичні документи не містять державної таємниці.

Восени 2011 року на саміті глав держав і урядів СНД низка країн на чолі з Росією взяли на себе зобов’язання не розкривати свої радянські архіви без згоди інших держав, для яких ці документи можуть "становити загрозу національній безпеці". Запрошували і Україну, але наше МЗС заявило про відмову від приєднання до цієї угоди.

Про те, як користуватися архівами КГБ та іншими радянськими джерелами, читайте на "Історичній Правді".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.