СУД ЗАБОРОНИВ БУДУВАТИ БІЛЯ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ

Окружний адміністративний суд Києва за позовом мешканців активістів виніс ухвалу зупинити будь-які будівельні роботи на Гончара 17-23, що відбувається через дорогу від паркану біля собору Святої Софії у Києві.

Про це у своєму блозі на УП повідомив активіст громадянської ініціативи "Збережи Старий Київ" Ігор Луценко.

"Тепер є чітке рішення суду – будувати не можна! Юридична підтримка у вигляді такої прекрасної судової ухвали тепер гарантована протягом мінімум півроку – приблизно стільки може зайняти її оскарження. Рішення набирає сили зразу – власне, завтра і треба йти зупиняти будівництво", — пише він.

"Але виконання рішення ще потрібно домогтися – колись було аналогічне рішення, яке забудовник ігнорував, - наголошує громадянський активіст. - Потрібна буде допомога активістів, ЗМІ та людей із депутатським імунітетом, щоб добитися адекватного виконання рішення суду. Адже будівництво свого часу кришувала Партія Регіонів – видно, вирішили призупинити до виборів Попова".

Нагадаємо, що мова йде про елітний житловий комплекс з доволі цинічною назвою Fresco Sofia. Будівництво відбувається в порушення ряду норм, зокрема, зобов’язань України перед ЮНЕСКО з приводу збереження Софії як пам’ятки світового значення.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.