Встановленого Міхалковим гіпсового Столипіна порубали шаблею

У ніч на понеділок невідомі "осквернили барельєф" Петра Столипіна, що знаходиться у будівлі колишньої клініки Маковського на вулиці Гончара.

Про це повідомляє прес-служба посольства РФ в Україні.

За інформацією представництва, барельєф серйозно постраждав.

"Вандали наносили по ньому удари, від яких на зображенні залишилися сліди, подібні до шабельних ран", - зазначили в посольстві.

У прес-службі зауважили, що вандали "зайняли своє місце в історії поруч з убивцями Столипіна, і тими, хто закочував його могилу в асфальт у 1961 році".

В посольстві також підкреслили, що "меморіальної дошки на колишній клініці Маковського, як би на неї не зазіхали, висіти вічно, а на відновленій могилі Столипіна у Києво-Печерській Лаврі завжди бути живим квітам".

Нагадаємо, що гіпсову меморіальну дошку на будинку за адресою Олеся Гончара, 33 (зараз у цій будівлі розміщується головний офіс партії "Народний Рух України), повісили під охороною міліції у вересні 2011 року невідомі люди за участю російського режисера Нікіти Міхалкова - з нагоди 100-річчя з дня убивства Столипіна у Київській опері.

Заступник голови НРУ Роман Сушко тоді висловив думку, що це провокація: "Раптом рухівці візьмуть молотки і почнуть бити".

Тоді ж прем'єр-міністр Микола Азаров назвав Столипіна "видатним державним діячем і реформатором".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.