Збирають кошти на придбання техніки для музею в Холодному Яру

Громадське об’єднання "Українська альтернатива" оголосило акцію зі збору коштів на придбання компʼютерної техніки краєзнавчому музею у селі Медведівка Черкаської області (Холодний Яр).

Музей входить до складу Національного історико-культурного заповідника "Чигирин".

В результаті акції музей отримає необхідну оргтехніку: комп’ютер, обладнання для інтернету та принтер, яких наразі там немає зовсім. Цей захід стане продовженням низки акцій, що проводить ГО "Українська альтернатива" з метою допомоги інституціям, які зберігають і поширюють памʼять про героїчні сторінки нашої історії.

Село Медведівка вирізняється не лише своїм місцем на карті – а свого часу воно було одним із центрів Коліївщини - але й кількістю історичних обʼєктів, які збереглися на сьогодні.

У краєзнавчому музеї зібрана багата експозиція з історії Холодного Яру. Однак, як і більшість провінційних музеїв, медведівський тримається завдяки наполегливості та гідному пошани ентузіазму його працівників.

За роки роботи музею була віднайдена та зібрана велика кількість матеріалів, які за браком компʼютера, лишаються невідомими широкому загалу. Можна сподіватися, що отримавши необхідну техніку, музей нарешті створить власний сайт і зможе представити експозицію зацікавленій громадськості.

"Історична Правда" підтверджує унікальність музею у Медведівці і фаховість його керівника - Богдана Легоняка. До речі, саме пан Богдан надав прихисток редактору ІП, коли той їздив робити репортаж із Холодного Яру.

Доброчинні внески можна переказати на банківський рахунок, який можна побачити на сайті ініціативи.

У березні 2011 "Українська альтернатива" провела доброчинну акцію з розміщення 122 ікон на Аскольдовій могилі.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.