Спецпроект

У Львові показали 1933 рік в одній хвилині (ФОТО)

У Львові провели флешмоб з метою вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 рр - він називався "1933 рік в одній хвилині" і відбувся навпроти Львівського національного університету імені Франка.

Про це "Історичній Правді" повідомили організатори заходу.

Близько ста учасників акції, вбраних у сині дощовики, хаотично ходили по площі та під бій хронометра кожні 10 секунд по черзі падали на землю. У такий символічний спосіб львів’яни спробували передати всю глибину трагедії - згідно з даними істориків, у пік Голодомору за одну хвилину помирало  17 – 25 людей.

По завершенні дійства кожен учасник висипав жменьку зерна на банер "1933" - адже за офіційними даними кількість хліба, яка припадала на одну людину, становила не більше, ніж 50 грам.

Згідно з офіційними даними СБУ, втрати України від Голодомору становлять 11 млн. 63 тис. осіб, з них 3 млн. 941 тис. померли безпосередньо від голоду, а ще 6 млн. 122 тис. не народилися внаслідок геноциду.

Фото: Павло Паламарчук

"Гуманітарна катастрофа, якій немає аналогів в світовій історії, ще досі не отримала належної оцінки, - сказала координатор акції, активістка руху "Відсіч" Марія Кісіль. - Десятки країн вже визнали Голодомор геноцидом, і в самій Україні ми не маємо права ані применшувати трагічні наслідки, ані забувати жорстокі уроки історії".

Як відомо, Президент України Віктор Янукович, під час свого візиту до Страсбурга у квітні 2010 р., заявив, що Голодомор не можна визнавати геноцидом.

 Джерело: gazeta.ua

Нагадаємо, 28 листопада 2006 року Верховна Рада України ухвалила закон "Про Голодомор 1932—1933 років в Україні", який трактує події 1932—1933 років як геноцид українського народу.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.