На фундаменті Десятинної церкви влаштували звалище

Купа гілля, пляшки від пива, пачки від цигарок, упаковки від напівфабрикатів та інше сміття - далеко не повний перелік того, що тепер знаходиться на території незавершених розкопок Десятинної церкви на Старокиївській горі.

Про це повідомляє "Україна Молода".

"Раніше на місці звалища, в "апендиксі" огорожі, поруч із валом, складували камені перед початком розкопок, — коментує Віталій Козюба, археолог, який п’ять років працював на території Десятинної. — Потім, коли ми пішли з території, поступово (не знаю, хто це почав — Музей історії чи церковники) туди почали скидати сміття. Підозрюю, що частка монастиря серед того значна — там же й викинуті листівки "За упокій" знаходили. Можу точно сказати — під час нашої роботи сміття на території Десятинної не було".

Для археолога стало новиною те, що на територію розкопок тепер може потрапити кожен бажаючий через пролом в огорожі, яка оточує фундаменти старовинної церкви. Пан Віталій припускає, що це справа рук ченців, які таким чином могли спростити доступ до святого місця прочан.

Водночас дослідник зауважує, що Інститут археології, навіть за великого бажання, не може звернутися до правоохоронних органів, заявивши про факт нищення паркану: "Його, наскільки я знаю, встановлювали працівники "Укрпроектреставрації". Інститут археології був виконавцем робіт, субпідрядником, до паркану він стосунку не має".

Журналісти не знайшли на території Десятинної церкви "останків багатьох людей, які були поховані тут, просто зібраних у мішки і залишених на вулиці", про що заявив "регіонал" Юрій Мірошниченко, який обстоює ідею зведення на рештках фундаменту "Національного православного комплексу".

Раніше проти забудови залишків Десятинної церкви виступили Спілка археологів України і ЮНЕСКО.

 

25 травня 2011 року представники УПЦ Московського патріархату привезли на територію археологічних розкопок фундаменту Десятинної церкви (X-XIII сторіччя) будівельні вагончики. Вагончики, як і нещодавно споруджена УПЦ МП капличка, були встановлені біля старовинного фундаменту без жодних дозвільних документів.

Десятинна церква: проекти знищення історичної пам'ятки

17 травня Київська міськдержадміністрація на конкурсі, який закінчився скандалом, так і не змогла вибрати найкращу концепцію реставрації Десятинної церкви - нібито через те, що лічильна комісія не згодилася з рішенням більшості членів журі, які проголосували за проект, котрий не передбачав спорудження храму.

Як пояснила член журі архітектор Лариса Скорик, двоє з трьох членів лічильної комісії відмовились підписувати протокол з результатами голосування. За даними ІП, одним із них був голова Державної служби з питань культурної спадщини Андрій Вінграновський.

Десятинна церква (церква Пресвятої Богородиці) - перша кам'яна церква Київської Русі. Споруджена давньоруськими і візантійськими майстрами в 989 роках у період князя Володимира Великого Святославовича, на її спорудження та утримання виділялася десята частина княжих доходів - десятина, звідси і назва храму.

Під час штурму Києва золотоординським військом у грудні 1240 році Десятинна стала останнім прихистком для киян, які не були воїнами. У церкву набилося стільки наляканих людей, що під тиском тіл вона впала.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.