У Європі вшанували жертв Світових воєн (ФОТО)

У Великобританії, Франції, Бельгії та Афганістані люди згадували загиблих у Першій світовій війни, а також подальших бойових конфліктах.

Про це повідомляє "Точка.net".

По всій території Великобританії пройшли дві хвилини мовчання.

Всі фото: tochka.net

Рівно 93 роки назад - 11 листопада 1918 року - в Комп'єнському лісі під Парижем Німеччина підписала з Антантою (Францією та Британією) угоду про перемир'я, яка поклала край Першій світовій війні, що забрала життя 10 мільйонів солдат і офіцерів різних національностей.

Тоді на вулиці Парижа, Брюсселя, Лондона та Нью-Йорка вийшли мільйони людей, щоб святкувати завершення смертельної агонії, яка з 1914 року охопила весь західний світ.

Тим часом на деяких фронтах все ще гинули солдати й офіцери, а остаточний мир уклали кількома місяцями пізніше у Версалі.

Живих свідків та ветеранів Першої світової війни в Європі майже не залишилося. Останній учасник воєнних дій з-поміж бельгійців помер у 2004 році.

Різанина в окопах Бельгії. Реконструкція (ВІДЕО)

Патріотичні церемонії, релігійні служби, хвилини мовчання та поминальні дзвони у багатьох європейських країнах стосувалися всіх без винятку загиблих і в Першій, і в Другій світових війнах.

В лютому 2011 року помер останній ветеран Першої світової війни.

Танкіст Першої світової малював битви, у яких брав участь (ФОТО)



Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.