10 листопада очікується масове перейменування столичних вулиць

Вулицям, названим у 1940 році на честь керівників Січневого повстання 1918 року у Києві, на найближчій сесії Київради, в четвер, будуть повернуті історичні назви. І це ще не всі перейменування, які плануються.

Про це повідомив член комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків КМДА, голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Ідеться про вулиці Олександра Аніщенка і Андрія Іванова на Печерську. Їм планують повернути попередні назви - відповідно вулиця Левандовська та провулок Бутишева.

"Самої вулиці Січневого повстання вже давно не існує, її було перейменовано у вул. Івана Мазепи, а пізніше, частина цієї вулиці у вул. Лаврську. Таким чином, сама подія - Січневе повстання більшовиків проти української влади – вже зникла з мапи Києва. А "герої" тієї події досі увічнені. Тепер, справедливість буде відновлено", - наголосив Бригинець.

"Роля хлопчаків". Як маленькі кияни в січні 1918-го захищали "Арсенал"

Провулок Бутишева - одна з давніх вулиць Печерська, іменована за прізвищем одного з домовласників - Бутишева з 1803 року. 

Левандовська вулиця з’явилась у 1869 року - за прізвищем київського письменника і проповідника, вихованця Київської академії, протоієрея Софійського собору Іоана Леванди.

 Пам'ятна дошка на будинку за адресою Аніщенка, 17

Олександр Аніщенко - робітник заводу "Арсенал", загинув під час Січневого повстання 1918 року.

Андрій Іванов - уродженець Владімірської губернії, член партії більшовиків з 1906 року, з 1916 року працював на "Арсеналі", один із керівників Січневого повстання, після встановлення радянської влади працював в урядових структурах СРСР.

В лютому 1918 року врятував від розправи муравйовських солдат історика Дмитра Дорошенка (губернського комісара УНР на Чернігівщині). Цікавий ньюанс - на момент початку повстання Іванова не було в Києві, він прибув у місто вже в розпал заворушень.

Хто насправді підняв Січневе повстання?

"Історична Правда": дещо лякає лексика, яку вживає пан Бригинець. "Події не існує", "герої", "справедливість буде відновлено"... Факт Січневого повстання нікуди не дівся, це така ж частина історії України, як і УНР.

Нагадаємо, на попередній сесії Київради вул. Танкову було перейменовано на вул. Ігоря Сікорського. А на найближчій сесії Київради в четвер, 10 листопада 2011 року очікується також повернення історичних назв вул. Червоноармійській (на Велику Васильківську), Воровського (Бульварно-Кудрявську) та Фрунзе (Кирилівську).

У червні 2011 року комісія з питань найменувань та пам'ятних знаків КМДА рекомендувала Київраді перейменувати лівобережні вулицю Серафимовича і бульвар Давидова на вулицю Івана Миколайчука та бульвар Віктора Некрасова.

Гайдамаки з Донбасу. Як "донецькі" придушували Січневе повстання у Києві

У жовтні комісія підтримала пропозицію перейменувати вулицю маршала Малиновського в Оболонському районі міста Києва на вулицю Олександра Архипенка.

У грудні 2010 року Бригинець заявляв, що сусідні з вулицею Малиновського вулиці угорських комуністів Мате Залки і Лайоша Гавро на Оболоні буде перейменовано на честь Романа Шухевича і Ярослава Стецька.

Про інші перейменування вулиць і площ у Києві, Одесі, Харкові, Львові та інших містах України читайте за тегом "топоніміка".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.