Партія Лук'яненка вимагає демонтувати радянського солдата у Львові

Українська республіканська партія (УРП) через суд домагається демонтажу Монумента Слави - пам'ятника радянським солдатам у Львові.

Про це повідомляє "Сегодня".

У Галицькому районному суді Львова розглядають позов Української Республіканської партії (УРП), яка вимагає від Львівської міськради демонтувати скульптуру як "символ радянської епохи".

В УРП посилаються на рішення облради початку 1990-х, яким вирішили знести півтора десятка радянських пам'ятників, у тому числі і солдата на Монументі Слави.

Юристи мерії просять суд відхилити позов, наполягаючи, що терміни давності того рішення минули.

Опитані виданням політологи вважають, що ініціатива УРП пов'язана з майбутніми виборами. Мовляв, у партії "ВО Свобода", яка втратила у Львові - за даними соцгрупи "Рейтинг" - за півроку 6% (нібито через участь у масових сутичках 9 травня 2011 року) вирішили бути обережнішими і не зноситимуть пам'ятник без референдуму. А от УРП, навпаки, хоче перетягнути частину радикальних виборців.

Монумент Слави являє собою ансамбль: бронзові скульптури Батьківщини-матері і радянського воїна з мечем, а також двох стел з фігурами червоноармійців і зіркою. Пам'ятник, якому більше сорока років, розташований у парку навпроти Академії сухопутних військ. Зазвичай тут збираються ветерани і "ліві" партії на 1 і 9 травня.

У грудні 2010 року невідомі облили пам'ятник червоною фарбою, обмалювавши його серпом-молотом і свастикою.

У січні 2011 року міліція зменшила охорону монумента.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.