Спецпроект

Завтра в Києві можна буде спробувати "страви" часів Голодомору

2 листопада відбудеться захід "Один день '33-го. Їжа Голодомору", під час якого юнацтво столичної філії Спілки української молоді частуватиме перехожих стравами, які споживали українці під час Голодомору 1932-1933 років.

Про це "Історичній Правді" повідомили організатори заходу.

Діти пригощатимуть усіх охочих, аби спонукати пересічних людей пам'ятати про геноцид. Серед наїдків:

  • затируха - рідке пійло: вода і трішки грубо змеленого борошна (затірка);
  • коржаники - тертий буряк і листя;
  • блюваки - млинці з гнилої картоплі з домішками;
  • волок - варена лобода або інший бур'ян.

Павуки, очерет і лелеки. Що їли українські селяни в 1932-33 роках

Події передуватиме прес-конференція з нагоди презентації схваленої Міністерством освіти книги для дітей про Голодомор "Зернятко надії" - збірки художніх творів, де відібрані за допомогою педагогів і психологів-консультантів прозові та поетичні твори допоможуть дитині дізнатися про Україну 1932-1933 років.

Ви зустрінетесь із авторами книги, які розкажуть про спробу допомогти дорослим провести дитину через ті страшні часи, не травмуючи її психіки страшними подробицями та недосяжними для дитячого розуміння поняттями.

Дата і час зустрічі: 2 листопада 2011 р. об 11.00
Місце:
м. Київ, вул. Ярославів Вал 9.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.