Сканадал: у Львові з музею зникло 157 одиниць зберігання

Із фондів відділу народного мистецтва Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького зникло 157 одиниць зберігання, зокрема 148 історичних кахлів, а також свічники та посуд.

Про це із посиланням на конфіденційні джерела повідомив кореспондент ЗІКу.

Не встиг у Львові вщухнути скандал, пов'язаний зі зникненням 40 раритетів XV-XVIII ст. із фондів кириличних шрифтів та стародруків, що його виявили торік у липні після звіряння, як іще більша за обсягом пропажа стала відомою тепер.

"У відділі народного мистецтва була передбачена планова звірка фондів. Отримавши наказ про звірку, заввідділу Євгенія Дзядик за день до звірки заявила про нестачу 220 одиниць зберігання. Звідки вона взяла це число - невідомо, адже звірка мала розпочатися лише через день, - розповів гендиректор Національного музею ім. Андрея Шептицького Ігор Кожан. - Коли ми все порахували, з'ясувалося, що бракує 148 художніх кахлів, зокрема творів таких відомих народних майстрів, як Олекса Бахматюк. До того ж зникли й інші дрібні предмети: свічники, дзбанки, боклажки, плесканки тощо. У присутності головного охоронця фондів музею Євгенія Дзядик написала пояснювальну записку. Наказом директора у музеї оголошено службове розслідування. Окрім того, я звернувся із заявами до правоохоронних органів (СБУ, міліції та служби державної охорони)".

Остання звірка фондів відділу народного мистецтва відбулася 2001 року. Тому встановити, коли саме трапилася крадіжка, міг би тільки той працівник, який згідно із посадовою інструкцією, щодня мав оглядати фонди й опечатувати їх - тобто заввідділу п. Євгенія Дзядик.

Однак за всі ці 10 років жодної доповідної про зірвані пломби з опечатаних дверей фондових приміщень від неї не надходило, як і доповідної про зникнення 220 (за її словами) творів. У музеї кажуть, що 148 одиниць - великий обсяг предметів, не помітити зникнення якого просто неможливо.

Оскільки торік викрадені музейні стародруки збувачі намагалися оцінити на ринку антикваріату, то, ймовірно, що й українські старожитності із Національного музею у Львові можуть виплисти на "чорному ринку" чи будуть запропоновані колекціонерам українського мистецтва.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.