Дружину розвідника Зорґе відправили на заслання бездоказово - ФСБ

Дружина легендарного радянського розвідника Ріхарда Зорґе Катерина Максимова, яка померла в 1943 році на засланні в Сибіру, ​​сама "зізналася" у шпигунстві, хоча доказів цьому не було, свідчать архіви ФСБ Росії.

Про це свідчать архіви ФСБ Росії, повідомляє "Інтерфакс".

"Вона була заарештована на підставі матеріалів, що надійшли з Свердловська. Транспортне управління НКВД підозрювало її в шпигунстві. 4 вересня 1942 року її арештували в Москві і етапували в Свердловськ", - розповів начальник Управління реєстрації і архівних фондів ФСБ РФ Василь Христофоров.

У постанові про пред'явлення обвинувачення записано: "Залучити Максимову Катерину Олександрівну в якості обвинуваченої" по статті 58, пп.1а (зрада Батьківщині).

У березні 1943-го Максимова була засуджена до заслання в Красноярський край на 5 років "за зв'язки, підозрілі по шпигунству". Але в цих справах "зв'язків" вона не проходить, сказав Христофоров.

Померла дружина Ріхарда Зорґе 3 липня 1943. Згідно довідки з райлікарні, куди вона надійшла 29 червня, причина смерті - крововилив у мозок і наступний параліч дихального центру.

"У період реабілітації доведено: нічого цього не було, ні шпигунства, ні військової таємниці", - заявив архівіст ФСБ.

За його словами, у Максимової було дуже багато друзів-іноземців. З першим чоловіком вона виїхала в 1926 році в Італії для його лікування, у нього був туберкульоз. Однак вилікувати його не вдалося, через два роки чоловік помер, і вона повернулася до Москви. Вже тут познайомилася з Зорґе і вийшла за нього заміж. Після його від'їзду до Японії вони продовжували писати один одному досить теплі листи.

На його ФСБ, слідчий, який писав довідку в 1943 році, розібрався зі справою дуже добре і написав, що арешт проведено явно необгрунтовано.

"Він побачив, що доказів її вини у шпигунстві немає, тому і написав, що якщо не вдасться і далі їх зібрати, то все одно необхідно надіслати її на заслання. Він вибрав найм'якше на той час покарання, він давав їй шанс вижити", - зазначив Христофоров.

Він також повідомив, що справа Є. Максимової не має грифа секретності, є тільки гриф "зберігати вічно". Згідно з чинним законодавством, з справою можуть ознайомитися її прямі родичі, діти, онуки, брати, сестри, правнуки. Інші особи можуть знайомитися з такими справами тільки на підставі довіреності від родичів.

"Поки ніхто з родичів з ділом не ознайомився. У неї були рідний брат, який загинув на фронті, і дві сестри, у яких могли бути діти та онуки. Так що родичі у дружини Зорге можуть бути", - підкреслив Христофоров.

Ріхард Зорґе - один із найвідоміших розвідників Другої світової війни. Радянський журналіст і шпигун, який працював у Японії. Страчений японською владою у вересні 1943 року. Донедавна вважалося, що Зорґе назвав Сталіну точну дату нападу німецьких нацистів на СРСР.

Радянський Союз офіційно не визнавав Зорґе своїм агентом до 1964 року, коли йому присвоїли звання Героя СРСР.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.