У Львові презентують перший в Україні каталог книг-першодруків

10 жовтня 2011 року о 17.00 у головному читальному залі Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка (вул. Драгоманова, 5) відбудеться презентація книги про інкунабули бібліотеки Львівського національного університету.

Про це повідомляє прес-центр ЛНУ імені Франка.

Повністю книга називається "Інкунабули Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка: каталог = Incunabula Bibliothecae Universitatis Leopoliensis: Catalogus ".

Це друге, розширене та доповнене видання каталогу першодруків, укладеного й опублікованого ще у 1958 році відомим бібліографом Федором Максименком, приурочене до 400-річчя Наукової бібліотеки та 350-річчю Львівського національного університету імені Івана Франка.

Упорядники додали нарис про історію формування та каталогізацію колекції інкунабул університетської книгозбірні, кольоровий ілюстративний матеріал, а також - неопубліковані раніше документи 1937-1982 років.

Інкунабула - книга, видана у періоді між початком книгодрукування і січнем 1501 року.

Довідка:

Формування збірки інкунабул бібліотеки Львівського університету розпочалося у 1784 році завдяки поповненню фондів колекцією Ніколая Пія Ґареллі та передачі до університетської книгозбірні  у 1784-1786 роках книг із 147 монастирів, закритих унаслідок секуляризаційної політики імператора Йосифа ІІ Габсбурга.

Кількість першодруків у колекції протягом бурхливої історії постійно змінювалася: від понад 600 одиниць у 1786 році до 541 одиниці (після передачі особливо цінних екземплярів до Придворної імператорської бібліотеки у Відні); від уцілілих після пожежі 1848 року 205 інкунабул до 336 одиниць станом на 1939 рік. Під час німецької окупації з університетської книгозбірні було вивезено більшість першодруків.

Станом на 1958 рік Наукова бібліотека Університету володіла найбільшою на той час колекцією інкунабул серед університетських книгозбірень України, яка нараховувала 40 найменувань. Повоєнний каталог "Першодруків (інкунабул) Наукової бібліотеки Львівського університету" українського бібліографа Федора Максименка одразу став визначною подією у галузі українського інкунабулознавства. Фактично це була спроба укласти зведений каталог першодруків з оцінкою стану їхніх зібрань у Львові.

Після атрибуції фрагментів книг XV століття й окремих невідомих університетським бібліографам стародруків, здійсненої завідувачем відділу рукописних, стародрукованих і рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка Наталією Швець та її співробітниками упродовж 1996-2007 років, фонд Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка нараховує 57 інкунабул.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.