На Нобелівську премію миру висували Сталіна, Гітлера і Миколу Другого

На сайті Нобелівських премій з'явився список претендентів, яких висували на премію миру в період з 1901 по 1950 роки, але які її не отримали. Там можна побачити неабияких миротворців - Сталіна, Гітлера, Миколу Другого і Муссоліні.

Про це повідомляє ТСН.

За правилами комітету, імена номінантів тримаються в секреті півстоліття.

Судячи з цієї публікації, свого часу на премію миру висувалися Йосип Сталін (навіть двічі - в 1946 і 1948 роках), Адольф Гітлер (в 1939-му) і Беніто Муссоліні.

Українці зробили рекламу горілки з Гітлером і Сталіним (ФОТО)

Пропонували і Вінстона Черчилля, але замість цього він отримав в 1953-му році премію з літератури за свої мемуари.

У різні роки розглядалися також кандидатури Льва Толстого, Еріха Марія Ремарка, Миколи Реріха, а також Миколи Другого.

За даними офіційного сайту, на сьогодні серед лауреатів премії миру налічується 97 осіб, серед них 12 жінок і 20 організацій.

Цього року в списку претендентів на винагороду - 241 кандидат, 53 з яких є громадськими і міжнародними організаціями.

Церемонія вручення Нобелівських премій проходить у Стокгольмі й Осло в день смерті засновника винагороди Альфреда Нобеля - 10 грудня. 

Стус і Нобель: демістифікація. Поета не стільки висували на премію, скільки говорили

У минулому 2010 році Нобелівську премію миру присудили китайському дисиденту Лю Сяобо, однак вручити її так і не змогли - він перебуває у в'язниці, і Пекін не погодився відпустити його на вручення Нобеля. У 2009 році премію миру отримав президент США Барак Обама з формулюванням "за величезні зусилля з укріплення міжнародної дипломатії і співпраці між народами".

У 2008 році премію миру отримав фінський дипломат Марті Ахтісаарі, який від імені ООН займався врегулюванням конфлікту у Косово, що завершилося проголошенням незалежності колишнього регіону Югославії та Сербії.

У 2007 році Нобеля в цій номінації отримав віце-президент Альберт Ґор - один із опонентів Джорджа Буша-молодшого, який потім підтримував Обаму.

В 1971 році "літературна" Нобелівка дісталася поету Пабло Неруді, який у молоді роки допомагав зникнути від мексиканського правосуддя Давіду Сікейросу - керівнику терористичної групи, котра здійснила невдалий замах на Лева Троцького.

Згідно зі статутом Нобелівського фонду, висувати кандидатів можуть не тільки самі члени комітету, а й представники парламентів і урядів різних країн, члени Міжнародного арбітражного суду в Гаазі, професори університетів в області політики, юриспруденції, історії та філософії, а також самі лауреати премії.

Нагадаємо, Нобелівська премія миру за 2011 рік присуджена сьогодні відразу трьом жінкам-правозахисницям.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.