Для підтримки пам'яток Києва потрібно 2.000.000.000 грн щороку

Для підтримки пам'яток Києва в належному стані, щороку необхідно виділяти понад 2 млрд грн, стало відомо під час презентації Генерального плану до 2025 р., який планується прийняти замість чинного Генерального плану-2020.

Про це повідомляє голова постійної комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

"Тобто, за час дії Генплану місто має витратити на охорону і реабілітацію історичних споруд суму, адекватну двом київським бюджетам цього року. Думаю, є всі підстави вважати, що такого не станеться, зважаючи на те, що наразі на охорону пам'яток щороку виділяється не 2 млрд грн, а всього кілька мільйонів", - наголосив Бригинець.

Депутат пояснив, що через великі вилучання з столичного бюджету, які цього року сягали 8 млрд грн новий Генплан не вирішить питання охорони культурної спадщини і пам'ятки, швидше за все, руйнуватимуться й далі.

Прийняття київською владою Генерального плану очікується до Нового року.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.