Виробники яєць засуджують "теракт" проти Януковича. АРТЕФАКТ-2004

Кидок яйцем одного студента перетворюється на "безпрецедентний факт нападу" неназваних "екстремістських сил", які хочуть "перетворити Україну на Чечню". Ще один чудовий зразок того, як ЗМІ можуть не інформувати, а розповсюджувати брехню.

30 вересня 2004 року в подільській газеті "Край Кам'янецький" було опубліковано замітку "Ні!" - діям екстремістів", яка від імені трудового колективу одного з крупних підприємств регіону засуджувала "безпрецедентний факт нападу" на тодішнього кандидата в президенти України Віктора Януковича.

Скани газети 7-річної давнини надіслав "Історичній Правді" наш читач Анатолій.

Характерна для тодішньої медіа-атмосфери деталь: багатослівна публікація насправді нічого не повідомляє про саму подію  - про те, що один із студентів Прикарпатського Університету кинув у політика звичайне куряче яйце, внаслідок чого кандидат утратив свідомість.

2004: "яєчний теракт" проти Януковича (ВІДЕО)

Пікантності матеріалу додає той факт, що "яєчний" теракт засудили виробники курячих яєць.

"Край Кам'янецький", 30 червня 2004 року

Ще один нюанс - курячий напад на політика зовсім не був "безпрецедентним". За день до того під час передвиборчого мітингу на Сумщині яйцем кинули в Юлію Тимошенко (тоді союзника кандидата Віктора Ющенка), що можна побачити на відео в "Історичній Правді".

Показовий зразок владного агітпропу тих часів - замість інформації про те, що відбулося насправді, читача залякують. Мовляв, "факт нападу в Івано-Франківську" (тобто кидок яйцем від самотнього протестувальника) призведе до "крові, зброї, ненависті" і навіть "перетворення України на Чечню".

Вибори-2004: агітпроп за Януковича у газетах (ФОТО)

Зрозуміло, що трудовий колектив змусили підписати це звернення тодішні власники птахофабрики, а їх змусив до цього місцевий адмінресурс. До речі, тодішній директор агрофірми Сергій Антонецький нині є депутатом Кам'янець-Подільської районної ради.

"Край Кам'янецький", 30 вересня 2004 року

Наостанок іще одна характерна деталь. Тодішній головний редактор "Краю Кам'янецького" Мар'ян Красуцький перебував на цій посаді з 1978 року (коли газета ще називалася "Прапор Жовтня"). В 1990 році він отримав республіканську премію імені Ярослава Галана, а у 2001-му - премію "Золоте перо" Національної спілки журналістів.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.