З Луганською облрадою судяться за любов до червоних прапорів

29 вересня 2011 р відбудеться попереднє судове засідання за адміністративним позовом Дмитра Снєгирьова до Луганської обласної ради про визнання незаконними дій Луганської обласної ради з приводу розміщення копій Прапора Перемоги на будівлі облради.

Про це "Історичній Правді" повідомили у прес-службі благодійного фонду "Підтримка Українських ініціатив".

У позові йдеться про наступне: "16.06.2011 р. рішенням Конституційного Суду України № 6-рп\1011 використання копій Прапора Перемоги визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Згідно зі ст.23 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на будинках, де працюють ради та їх виконавчі комітети, піднімається Державний Прапор України, зазначає Дмитро Снєгирьов.

Але незважаючи на вищевказані положення Закону та прийняте Конституційним Судом України рішення Луганська обласна рада в період з 16.06. 2011 р. до 22.06.2011 р. продовжувала розміщувати копії Прапора Перемоги на адміністративній будівлі, чим порушує положення Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування".

Коментуючи подання адміністративного позову до Луганської обласної ради Снєгирьов акцентував увагу на тому факті, що незважаючи на штучне  затягування розгляду позову, Луганський окружний адміністративний суд змушений був прийняти рішення щодо відкриття впровадження у цій справі.

Нагадаємо, що у травні 2011 року президент Янукович підписав закон щодо порядку офіційного використання копій Прапору перемоги. При цьому норма, яка дозволяла громадянам використовувати червоні прапори на 9 травня, існувала ще в законі "Про вшанування пам'яті Великої вітчизняної війни", підписаному Леонідом Кучмою у 2000 році.

Інформаційна кампанія "за" і "проти" червоних прапорів призвела до масових сутичок між радикальними політичними силами 9 травня у Львові.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.