Українські пошуковці у Білорусі знайшли збитий радянський літак (ФОТО)

Під час Міжнародної Вахти Пам'яті за участю пошуковців з країн СНД, яка пройшла з 9 по 23 вересня 2011 року у республіці Білорусь, українська команда пошуковців знайшла залишки літака, збитого на початку лютого 1944 року в ході наступальної операції Червоної армії "Багратіон".

Про це "Історичній Правді" повідомили у громадській організації пошуковців "Союз "Народна Пам'ять".

Усього в заході взяли участь понад 70 чоловік з Росії, України, Білорусі, Татарстану, Молдови та інших колишніх республік СРСР.

Вахтовий табір був розташований у Вітебському районі, поблизу села Мяклово, на березі річки Лучоса. Саме в цих місцях взимку 1944 року розпочиналася масштабна наступальна операція "Багратіон", в ході якої радянські війська звільнили Білорусь та частину Прибалтики.

Протягом лютого та березня тут точилися запеклі бої за визволення Білорусі. У цих місцях загинули десятки тисяч і радянських, і німецьких солдатів. На річці стояло сім переправ, протистояння велося і на суші, й на воді, тому в складі табору працювали також водолази.

Від України у Вахті взяли участь четверо пошуковців з Історико-пошукової організації "Пошук-Дніпро" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.)

Троє з них - студенти, і один представник старшого покоління пошуковців - Геннадій Базаджиєв. Він керував однією з груп, на які розподілили всіх учасників табору для проведення польових пошукових робіт.

Однією з найбільш несподіваних і масштабних знахідок став радянський літак, за попередніми даними - винищувач, місце падіння якого пошуковцям вказав місцевий житель.

Всього під час вахти пошуковці знайшли і перепоховали рештки близько 100 солдатів

Група Геннадія Базаджиєва за допомогою спеціального обладнання визначила місце падіння літака та почала розкопки. Роботи ускладнювались тим, що літак впав у болото, тому паралельно доводилося постійно відкачувати воду.

Українським пошуковцям вдалося знайти багато фрагментів літака: уламки двигуна, скла, шасі. Проте, дійшовши до глибини три метри, вони були змушені зупинитися: через постійне прибування води почали обвалюватися земляні стіни. Подальші роботи стали небезпечними, тому їх вирішили припинити.

За словами Геннадія Базаджиєва, немає жодних сумнівів, що в цьому місці на більшій глибині розташовані кабіна пілота та інші фрагменти загиблого радянського літака. Про знахідку було повідомлено командиру вахти та місцевій владі. Можливо, в майбутньому роботи з підняття літака будуть продовжені.   

Усього протягом двох тижнів пошуковці знайшли 100 бійців, які загинули під час боїв у цій місцевості. В тому числі останки кількох загиблих було знайдено на дні річки.

На жаль, капсулу з особистими даними, за якою можна ідентифікувати бійця, вдалося знайти лише одну. На березі річки у стрілковій ячейці знайшли останки бійця та його жетон.

"Ладанка" на нещастя. Медальйони, які не прикрашають солдатів

Оскільки напис від часу стерся і став нечітким, наразі тривають роботи з його відновлення. Все, що вдалося прочитати - що загиблий був родом з Волгоградського району.

Його, так само як і всі знайдених бійців, в останній день Вахти Пам'яті, 23 вересня, перепоховали до меморіального комплексу загиблим під час Великої Вітчизняної війни у білоруському селі Копті.

  Перепоховання останків радянських воїнів, знайдених під час Міжнародної вахти Пам'яті, до меморіального комплексу в білоруському селі Копті.

Як зазначив Ярослав Жилкін, голова ВГО "Союз "Народна пам'ять", до якого входить пошукова організація "Пошук-Дніпро", такі Вахти Пам'яті надзвичайно важливі для розвитку пошукового руху та обміну досвідом з іноземними колегами: "Кожна організація має свій унікальний досвід, який є дуже корисним для всіх, і ми готові ділитися ним з колегами".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.