У Києві згадали знищення Хрещатика 70 років тому (+німецьке архівне ВІДЕО)

В центрі Києва відбулася акція "Знищений Хрещатик: ми пам'ятаємо". її учасники зажадали від влади "припинити політику замовчування комуністичних злочинів періоду Другої світової війни", маючи на увазі вибухи на Хрещатику у вересні 1941 року.

Про це повідомляють організатори акції - громадянський рух "Простір свободи".

Її учасники вишикувалися вздовж Хрещатика від вулиці Прорізної, де злетів у повітря перший будинок, до будівлі Київради. Вони тримали в руках лампадки, фотографії руїн знищених комуністами центру Києва й Успенського собору Лаври, написи "24.09.1941. Ми пам'ятаємо".

24 вересня 1941 року, невдовзі після вступу до Києва німецьких військ, за допомогою радіокерованих пристроїв було підірвано завчасно закладену НКВД вибухівку під більшістю будинків у центрі Києва.

Уперше в світовій історії відступаюча армія знищила центр власного міста разом з людьми, заявляють організатори акції. Розмінувати встигли лише кілька будівель, у т.ч. оперний театр і нинішній Будинок вчителя.

Вибухами й пожежами знищено 324 житлових та адміністративних будинків, у т.ч. визначні шедеври архітектури. Тисячі киян загинули, 50 тисяч залишилися без даху над головою.

Нацистська агітаційна кінохроніка про пожежі на Хрещатику

На завершення учасники акції виклали біля будівлі Київради з запалених лампадок цифру "70".

В оприлюдненому зверненні до влади міститься заклик належно висвітлювати цей та інші військові злочини СРСР в освітніх та інформаційних програмах, встановити меморіал в пам'ять про загиблих від терактів 24 вересня 1941 року киян та пам'ятні таблички на місці знищених будинків, прибрати з назв київських вулиць імена людей, причетних до злочину, щороку на належному рівні вшановувати пам'ять загиблих.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.