У Львові пікетували прокуратуру за Музей визвольної боротьби

У Львові представники Української республіканської партії пікетували військову прокуратуру Львівського гарнізону з вимогою передати приміщення Музею визвольної боротьби, що на вул. Лисенка, 23а, у власність громади Львова та відкликати позовну заяву військової прокуратури з суду, якою прокуратура хоче забрати згадане приміщення собі.

Про це повідомляє Zaxid.net.

Як наголосив представник партії, екс-депутат Львівської обласної ради Ростислав Новоженець, прокурор військової прокуратури Мудрик звернувся до адмінсуду щодо передачі приміщення в користування прокуратурі замість міської громади Львова.

"У підготовку музею вкладено понад 5 млн грн, - підкреслив Новоженець. - І вже коли музей на вул. Лисенка ось-ось мав відкритися, військова прокуратура захотіла забрати приміщення собі".

Учасники пікету також наголосили на тому, що приміщення музею не становить оборонної цінності.

Нагадаємо, що наказом управління культури Львівської ОДА від 13.04.2005 р. за №37-к було створено Музей історії визвольної боротьби. Замовником по реконструкції будівлі по вул. Лисенка, 23а, виступило УКБ ОДА.

Загальна кошторисна вартість робіт по реконструкції приміщення 9 млн.267,3 тис. грн. Станом на 1 травня 2011 р. освоєно коштів на 5 009 тис. грн. Генеральним замовником на проведення робіт виступає управління капітального будівництва Львівської обласної ради.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.