Вечір, присвячений Стусу, Тихому, Литвину, Марченку

Київський Будинок вчителя запрошує на літературно-мистецький вечір "Осінній зорепад: світло Стуса, Тихого, Литвина, Марченка".

Про це повідомляють організатори заходу.

Вечір присвячений життю і боротьбі Василя Стуса, Олекси Тихого, Юрія Литвина, Валерія Марченка. Їхня історія наводить на думку, що правда підтверджується готовністю працювати для її утвердження і загинути за неї.

Ці люди не поривалися на страту, вони хотіли жити і працювати. Але, окрім дипломів, вони мали ще особливий дар від Бога - відчуття правди життя. І ніщо з того, що ними було зроблено, не пропадає безслідно.

У програмі:

- Євген Сверстюк: "Постаті в історії: що значить рівняти путі Господні?";

- Тарас Компаніченко і гурт "Хорея козацька";

- читання творів Стуса, Тихого, Литвина, Марченка;

- спогади, музика, співана поезія.

Вхід вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.