Спецпроект

Українські школярі створили виставку про кримських татар

У Бахчисарайському музеї "Ларішес" відкрилася виставка "Все ще повертаючись до Криму...". Її створили школярі з шести регіонів України, які вивчали права людини через історію кримськотатарського народу.

Про це повідомляє "Радіо Свобода".

Виставка вже пройшла у Львові, а в понеділок відкрилася у Кременчуці. "Депортація і повернення", "Повернення і сприйняття", "Повернення і політика", "Політика та історія", "Повернення і мова", "Повернення і культура" - шість текстів-досліджень і кілька десятків виразних, хоч інколи наївних фотографій - результат майже піврічної роботи учнівських команд із Сум, Червонограда, Перечина, Бахчисарая, Вінниці і Кременчука.
 
Керівник проекту Олена Грабовська розповіла, що таким чином - через новітню історію, зокрема, кримськотатарського народу - діти вивчали основи прав людини, принципи толерантності і взаємоповаги.

За її словами, ще автори проекту хотіли показати українцям "інший Крим" - не лише курортний регіон, але й землю зі своїми проблемами, які люди намагаються разом вирішувати.

Як відбувалася депортація кримських татар

Айдер Муждаба, директор Центру "Бахчисарайська стратегія", організував зустрічі школярів зі своїми співвітчизниками. Він каже, що хотів би, щоб якомога більше жителів материкової України дізналися і зрозуміли трагедію кримськотатарського народу: "Ці діти дізналися про історію і культуру кримськотатарського народу не з підручників, а безпосередньо спілкуючись із кримськими татарами".

За словами одного з авторів виставки - школярки Насті Колтунової, після Львова, Бахчисарая і Кременчука такі виставки пройдуть у Червонограді, Перечині і Вінниці.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.