Спецпроект

Постанові "Про Червоний терор" - 92 роки

5 вересня 1919 року Рада Народних комісарів більшовицької Росії прийняла постанову "Про Червоний терор", дозволивши революційні трибунали над "класовими ворогами".

Офіційно кампанію з червоного терору було припинено 6 листопада 1918 року, але де-факто вона тривала далі.

За даними російської Вікіпедії, протягом 1918 року ЧК репресувала 31 тисячу людей, з яких 6 тисяч було розстріляно.

За дослідженнями британського історика Роберта Конквеста, загалом за вироками революційних трибуналів та позасудових засідань ЧК в 1917-1922 році було розстріляно 140 тисяч людей.

"Історична Правда" нагадує цей документ:

О КРАСНОМ ТЕРРОРЕ

Постановление СНК

5 сентября 1918 г.

Совет Народных Комиссаров, заслушав доклад председателя Всероссийской Чрезвычайной Комиссии по борьбе с контрреволюцией, спекуляцией и преступлением по должности о деятельности этой комиссии, находит,

что при данной ситуации обеспечение тыла путем террора является прямой необходимостью;

что для усиления деятельности Всероссийской Чрезвычайной Комиссии по борьбе с контрреволюцией, спекуляцией и преступлением по должности и внесения в нее большей планомерности необходимо направить туда возможно большее число ответственных партийных товарищей;

что необходимо обеспечить Советскую Республику от классовых врагов путем изолирования их в концентрационных лагерях;

что подлежат расстрелу все лица, прикосновенные к белогвардейским организациям, заговорам и мятежам;

что необходимо опубликовать имена расстрелянных, а также основания применения к ним этой меры.

Подписали: Народный Комиссар Юстиции Д. КУРСКИЙ

Народный Комиссар по Внутренним Делам Г. ПЕТРОВСКИЙ

Управляющий Делами Совета Народных Комиссаров Вл. БОНЧ-БРУЕВИЧ

СУ, № 19, отдел 1, ст. 710, 04.09.18

(Собрание узаконений, № 5)

Джерела: Реабілітація репресованих: законодавство та судова практика / За редакцією В.Т. Маляренка - К.: Юрінком, 1997. - С. 17-18.

Також: ГУЛАГ: Главное управление лагерей. 1918-1960. Под ред. акад. А.Н. Яковлева; сос. А.И. КОКОРИН, Н.В. ПЕТРОВ.- М.: МДФ, 2000. - 888 с. - (Россия. ХХ век. Документы). - С. 15.

Від "Історичної Правди: в ЧК працював талановитий український поет епохи Розстріляного Відродження Дмитро Фальківський. У 1920-их він писав вірші про своє криваве минуле.

В цих віршах є шкода за убитими жертвами, є також бажання повернути славні часи, щоб розібратися з непманами, а є просто захоплення молодими днями, наприклад, ось у цьому вірші з циклу "Минуле" (1927):

В кишені - літучка* 2300,
А в другій - рука обняла револьвер...
Хіба ж не все рівно для нас, для чекістів,
Чи завтра вмирать, чи тепер?
---------------------
* літучка - ордер на право арешту без зазначення адреси (прим. авт.).

 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.