Спецпроект

Встановлено ім'я художника Пересопницького євангелія

Чотири мініатюри Пересопницького Євангелія намалював у XVI столітті відомий у той час майстер із галицького міста Самбір - Федуско.

Таке відкриття зробив львівський реставратор і художник Лев Скоп, повідомляє "УП.Життя" з посиланням на Радіо Свобода.

Досі ім'я автора мистецького оздоблення Пересопницького Євангелія не було відомо. Адже у XVI столітті майстри рідко підписували свої роботи. Художник Лев Скоп доводить, що фігуративні і орнаментальне оздоблення Євангелія виконав майстер Відродження - Федуско (повне ім'я не встановлено).

Лев Скоп пояснив, що він порівняв композиційні та іконографічні особливості мініатюр Пересопницького Євангелія з роботами Федуско, проаналізував деталі авторського стилю майстра.

Словом, працював як "криміналіст, досліджуючи і порівнюючи кожну деталь у роботі".

Майстер Федуско залишив єдину ікону "Благовіщення" для церкви в селі Іваничів зі своїм автографом і датою написання. І саме це дало можливість встановити інші праці іконописця, зазначив Скоп.

Дослідник також стверджує, що пересопницькі мініатюри цілковито відтворюють Самбірську школу малярства другої половини XVI століття. Самбір був одним із центрів розвинених ремесел Перемишльської землі, де діяла іконописна школа.

За припущенням науковця, малярську майстерню очолював Федуско. Він був освіченою людиною і знався на тогочасному малярстві Італії, Франції. Майстер орієнтувався на кращі європейські зразки і намалював цілий цикл різноманітних ікон.

За словами львівського  мистецтвознавця Тетяни Думан, встановлення імені майстра мініатюр Пересопницького Євангелія є науковим відкриттям і спричинить резонанс серед дослідників.

200 років триває вивчення цієї пам'ятки української книжкової культури і саме питання встановлення авторства мініатюр викликає найбільше дискусій і залишається інтригуючим.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.