Спецпроект

Мер Луцька заветував вулицю імені Юлії Тимошенко

Міський голова Луцька Микола Романюк заветував рішення Луцької міськради про перейменування однієї з вулиць на честь Юлії Тимошенко.

Про це повідомляє УП з посиланням на відділ інформаційної роботи міськарди Луцька.

Відповідне розпорядження мер підписав пізно ввечері в середу, "враховуючи  пропозиції Громадської ради та численні скарги лучан на відсутність консультацій з ними".

В повідомленні також зазначається, що згідно Статуту міста "найменування та перейменування територіальних об`єктів міста - вулиць, провулків, майданів і парків тощо - здійснюються міською радою за результатами проведення консультативного опитування мешканців міста".

Як відомо, Луцька міськрада 17 серпня перейменувала одразу 27 вулиць. Серед них - вулиця Лазо, яка носитиме ім'я екс-прем'єра Юлії Тимошенко.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.