Спецпроект

У печерах засновника Лаври виявлено поховання давньоруської доби

У Чернігові в Антонієвих печерах археологи виявили поховання XIII-XIV століть.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на завідувача відділу історії печер Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній" Володимира Руденка.

За його словами, археологи розкопували опори мосту, що датується ХVIII століттям, і нижче виявили поховання давньоруської доби.

"Поховання дивні, таке враження, що це результат якогось катаклізму - чи то монголо-татарського нашестя, чи іншого набігу", - припускає дослідник. Руденок уточнив, що людей поховано за християнським обрядом, але нашвидкоруч. Знайдено шість могил старих людей і дітей.

"Ніби чоловіки у цей час воювали, а діти і старі люди загинули від нападу", - сказав заввідділом історії печер.

Він також зауважив, що остаточні висновки робити зарано, та й датувати поховання можна за залишками кераміки.

Археологічні дослідження в Антонієвих печерах продовжуються. Вони розпочалися з 60-х років минулого століття, а з 1987 року у печерах працює постійно діюча археологічна експедиція.

Антонієві Печери - підземний монастирський комплекс (нині недіючий) у Чернігові, заснований у 1069 році уродженцем Любеча (Чернігівщина) преподобним Антонієм Печерським, який перед тим заснував Лавру у Києві.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.