Спецпроект

Українські пошуковці не дали росіянам провести несанкціоновані розкопки

Члени ВГО "Союз "Народна пам'ять" на Закарпатті допомогли припинити несанкціоновані розкопки.

Як повідомив віце-президент ГО "Пошук-Захід" Богдан Пилипів, підозрілий табір пошуковців був виявлений ним цілком випадково, під час подорожі Великоберезнянським районом 22 липня 2011 року.

Поблизу с. Любня молоді люди в одностроях штиковими лопатами проводили земляні роботи на місці масового поховання жертв Першої та Другої світових воєн.

На питання пошуковця, що вони тут роблять і чи мають дозвіл на земляні роботи, не відповіли. Але стверджували, що всі роботи погоджені з місцевою владою та керівництвом Ужанського Національного парку (ця місцевість відноситься до його території).

Один з молодих людей зателефонував невідомій людині, яка повідомила, що тут проводиться захоронення відходів і облаштування вигрібної ями для учасників табору, розташованого за 150 метрів.  

Про сумнівний табір було негайно повідомлено голові ГО "Пошук-Захід" О. Русину та представникові відділу охорони культурної спадщини Т. Сопці. Після чого Б. Пилипів дістався до м. В. Березний та подав заяву про виявлене правопорушення до райвідділу міліції.

Того ж дня ввечері разом з працівниками правоохоронних органів члени ГО "Пошук-Захід" повернулися на місце події.

Як з'ясувалося, розкопки на території Національного парку вели учасники Міжнародного молодіжного волонтерського скаутського табору "За перевал-2011". Вік учасників - від 15 до 25 років, загальна чисельність - 40 осіб.

Табір був організований Федерацією Скаутів "Галицька Русь" спільно з Ужанським Національним природним парком за підтримки Фонду Анатолія Лісіцина (Росія, м. Ярославль) та за сприяння Великоберезнянської районної державної адміністрації.

Детальніше про "Галицьку Русь" і Фонд Лісіцина читайте тут

Жодних погоджень з відділом культурної спадщини Закарпатської ОДА організатори табору не мали, вони взагалі не повідомили обласну владу про свою діяльність. Дозволи на земельні роботи також були відсутні.

Одним із завдань табору було визначено проведення спільно з Ужанським НПП комплексу робіт із впорядкування військових кладовищ часів Першої світової війни, розташованих в околицях сс. Волосянка, Ужок, Любня, Вишка, де поховані воїни австро-угорської та російської армій.

Як зазначив голова ГО "Пошук-Захід" Олександр Русин, цей випадок в черговий раз підтвердив, що далеко не всі, хто вважає себе пошуковцями, знають українське законодавство про пошукову діяльність та дотримуються його.

"Організація скаутів "Галицька Русь" під керівництвом Кирила Арбатова не просто проігнорувала вимоги українського законодавства щодо отримання дозволів обласного відділу охорони історико-культурної спадщини на проведення розкопок.

Вони організували без належного дозволу міжнародну експедицію, залучивши до свого табору іноземних громадян - росіян. Тим самим їхні бездумні дії могли спровокувати конфлікт між двома державами.

До того ж незрозуміло, чим керувалися місцева влада та керівництво Ужанського Національного парку, коли видавали дозвіл на ці роботи? Що це, службова недбалість чи злочинна халатність? Наскільки нам відомо, наразі ситуацію залагоджено за безпосереднього втручання Генконсула Росії у Львові.

Проте ми вважаємо, що українським правоохоронцям та державним органам охорони історико-культурної спадщини слід взяти під особливий контроль діяльність цієї організації, щоб виключити такі випадки у майбутньому", - переконаний О. Русин.

Лопатою і детектором. Чорні археологи замінюють офіційних

З точки зору чинного пошукового законодавства України ситуацію прокоментував перший заступник голови правління ВГО "Союз "Народна пам'ять" Володимир Дорофеєв:

"Якщо була запланована міжнародна експедиція, яка ставила за мету в тому числі й розкопки, то її проведення мало бути погоджено на рівні Міністерств закордонних справ двох країн.

За посередництва МЗС України організатори експедиції були зобов'язані отримати відповідні дозволи: від Міністерства культури України - на проведення польових пошукових робіт, та від Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України - на перепоховання.

Навіть якщо б розкопки проводила лише Федерація скаутів "Галицька Русь", вони провинні мати у своєму статуті здійснення пошукової діяльності та відповідні дозволи на пошук і перепоховання від Міністерства культури та Державної міжвідомчої комісії, а також кваліфікованих фахівців у своєму складі.

Організація ж подібних міжнародних акцій потребує особливо зваженого підходу, щоб вони не завдавали політичної шкоди відносинам двох держав"

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.