Спецпроект

Плани відкрити музей у бункері Гітлера викликали суперечки - The Times

Плани відкрити музей у Вінниці в бункері, яким користувався Гітлер, викликали бурхливі суперечки в українській політиці.

Про це повідомляє "Ліга" з посиланням на британську The Times.

Адміністрація Вінниці хоче перетворити руїни штабного бункера "Вервольф" в туристичний атракціон, пояснює журналіст Тоні Гелпін. Це величезний комплекс, де тричі за період війни зупинявся Гітлер.

"Лідери Компартії заявляють, що влада створює свого роду "магніт" для неонацистів, які боготворять фюрера. За їхніми словами, відвідувачам запропонують приміряти нацистську форму і сфотографуватися на тлі прапора зі свастикою", - йдеться в статті.

Співробітниця Вінницького музею війни Катерина Висоцька, зі свого боку, сказала, що ці ідеї були відкинуті. Президент Янукович закликав вирішити суперечку шляхом місцевого референдуму, тож відкриття музею відкладено.

Власне, на поверхні землі від "Вервольфу" залишилися тільки плавальний басейн та уламки бетонних плит: відступаючи в 1944 році, німці підірвали майже всі об'єкти. "Однак три підземні бункери залишаються недослідженими: радянське керівництво виявило, що входи в них заміновані, і запечатало їх", - пише газета. На території є комплекс 14 тисячам робітників-рабів - військовополонених і місцевих жителів - яких німці винищили при відступі з бункера.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.