Спецпроект

Сепаратистський президент Криму повернувся через 16 років

Після 16 років вигнання до Сімферополя в суботу прибув перший та останній президент Республіки Крим Юрій Мєшков.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на Радіо Свобода.

На сімферопольському залізничному вокзалі екс-президента автономної республіки зустрічали кілька його колишніх соратників із Республіканського руху Криму, який у середині 1990-х років контролював владу на півострові.

Мєшков відмовився спілкуватися з журналістами, пообіцявши зробити це після того, як врегулює родинні питання.

Разом із тим, він передав через соратників, які його зустрічали, що що має намір після 6 липня провести ряд зустрічей з кримськими виборцями і вважає за доцільне ініціювати кампанію з відновлення колишньої кримської Конституції зразка 1992 року, яка гарантувала Криму конфедеративні відносини з Україною.

Про сепаратиста Мєшкова читайте в статті "Холодна війна за Крим"

Нагадаємо, що лідер кримських сепаратистів Юрій Мєшков перебував на посаді президента Республіки Крим з лютого 1994 року по березень 1995 року, коли за рішенням центральної влади України посада кримського президента була ліквідована.

Місяць тому дружина Мєшкова покінчила з собою, викинувшись із вікна багатоповерхового будинку.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.