Спецпроект

Литва зробила безстроковою підсудність радянських злочинів

Сейм Литви схвалив законодавчі поправки, які встановлюють, що на відшкодування збитків від радянського геноциду не поширюватиметься термін давності.

Поправки до закону "Про відповідальність за геноцид жителів Литви" і Цивільного кодексу передбачають, що "особа, якій була завдана шкода в результаті геноциду", має право вимагати від винних осіб відшкодування майнового і немайнового збитку, не будучи зв'язаним жодними термінами давності, повідомляє "Інтерфакс".

Литовська влада вимагає від Росії компенсацію за агресію СРСР - зокрема, за загибель людей під час подій 1991 року. Водночас у Москві вважають юридично неспроможними наміри влади Литви вимагати компенсації від Росії родинам загиблих в результаті вільнюських подій 1991 року.

Радянський спецназ штурмує Вільнюс у січні 1991 року (ВІДЕО)

Зазначимо також, що у 2007 році урядова комісія Литви підрахувала, що республіка має отримати від РФ як правонаступниці СРСР 20 млрд доларів на відшкодування завданих збитків. Президент Валдас Адамкус заявляв, що має намір домагатися визнання Росією факту радянської окупації і назвав суму - 28 млрд доларів.

У 2008 році сейм Литви вніс доповнення до закону про збори, які забороняють використовувати нацистську та радянську символіку - це стосується й заходів 9 травня.

Торік литовський парламент ухвалив поправки до Кримінального кодексу, якими встановив кримінальну відповідальність за публічне виправдання, заперечення або применшення міжнародних злочинів, злочинів СРСР або нацистської Німеччини щодо Литви або її мешканців.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.