Спецпроект

Львівських професорів у 1941-му вбили німці, а не "Нахтіґаль" - книга

У Львові відбулася презентація книги Андрія Боляновського "Убивство польських учених у Львові в липні 1941 року: факти, міфи, розслідування", виданої "Львівською Політехнікою".

Про це повідомляє Zaxid.net.

Наукова монографія Андрія Боляновського є доступною для широкого кола читачів науковою розвідкою, яку можна охарактеризувати як історичне розслідування. Автор ґрунтовно досліджує військовий злочин, вчинений у липні 1941 року у Львові, коли було вбито понад 40 польських науковців, більша половина яких були докторами і професорами медицини Львівського медінституту.

Дослідник називає головних замовників, мотиви скоєння злочину. У книзі перелічено керівників і співробітників гітлерівських органів безпеки, - як замовників і організаторів, так і виконавців, безпосередньо причетних до вбивства провідних польських науковців і діячів культури та їхніх родичів.

Для доведення своїх тверджень Боляновський наводить ряд документів з німецьких, радянських, польських та українських архівів.

У праці автор послідовно спростовує як безпідставну офіційну версію Комітету державної безпеки (КГБ) Радянського Союзу про співучасть військовослужбовців батальйону "Нахтіґаль", сформованого з активістів бандерівської фракції ОУН, у розстрілах учених-поляків.

Автор розкриває причини і технологію творення цього міфу, організованих з пропагандистською політичною метою в СРСР від початку 1960-их років.

Серед іншого Боляновський оприлюднює у книзі вишуканий ним в німецькому архіві висновок Верховного прокурора Земельного суду в Бонні від 5 серпня 1960 року у справі розслідування вбивства польських учених, в якому сказано, що акцію здійснила одна з команд німецької служби безпеки.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.