Спецпроект

У Сатанові почистили єврейське кладовище-музей (ФОТО)

З нагоди міжнародного фестивалю "Душа землі моєї", який відбувся в ці вихідні в селищі Сатанів Хмельницької області, місцеві школярі прибрали легендарний - але закинутий - єврейський цвинтар.

Про це повідомляє "Невідоме Поділля".

Стародавній сатанівський єврейський цвинтар називають у путівниках "музеєм під відкритим небом". Він знаменитий не лише своїм поважним віком (найдавніші пам'ятники тут датуються ще початком XVI ст.) але й високохудожнім оформленням кам'яних стел. Особливо красиві стели XVІІ-XVIII ст. - на цей час випадає пік розквіту різблярського мистецтва.

Сатанів - маленький Кам'янець-Подільський (ЕКСКУРСІЯ)

Зрозуміти тексти та символіку давніх барельєфів сьогодні просто нікому, як нікому й доглядати за цвинтарем - в селищі, що було колись "столицею" усіх євреїв Поділля представників біблейського народу не залишилося.

Український "суботник" на єврейському кладовищі

Навести лад на цвинтарі зголосилися учні місцевої школи. Вони почистили від моху та лишайників частину найкрасивіших пам'ятників, де через товсту "шкірку" наростів барельєфи стали майже непомітними.

Городоцька РДА відгукнулася на ініціативу, відрядивши до Сатанова місцевого історика та краєзнавця Ігоря Олійника, аби він розповів дітям про історію селища, сатанівької єврейської громади та про значення символіки, "зашифрованої" в декоративних барельєфах.

Приїхав і спеціаліст з охорони пам'яток - щоб роботи проводилися під фаховим наглядом.

 Стели на кладовищі у Сатанові красивіші за будь-який фільм у жанрі фентезі

"Ми хотіли, щоб діти ближче ознайомилися з культурою та звичаями єврейського народу, який віками жив поруч, - зазначив голова райдержадміністрації Володимир Вербановський. - Адже всі конфлікти починаються з незнання та нерозуміння сусіда. А з таких справ народжується толерантність та міжнаціональна злагода".

"Діти надзвичайно зацікавилися! - повідомив історик Ігор Олійник. - Вони постійно запитували: "А це що значить? А це?" Кликали, коли знаходили якийсь дуже цікавий барельєф...".

Православного "рабина" з Сатанова визнала влада

"Я раніше й не уявляла, що у нас є таке дивовижне місце, - здивувалася 14-річна Даринка Сідляр, - Подібне лише по телевізору бачила. А виявилося, що у нас під боком ще крутіше! Цікаво було дізнатися, що означають всі ці орнаменти та малюнки".

"Тут, як в кіно про лицарів, - поділився враженнями 13-річний Дмитро Сошик,  - леви, єдинороги, грифони... Дуже була цікава розповідь про нашого єврейського земляка, який загинув, обороняючи від татар міську браму... Коли відчищаєш шар моху, а із під нього визирають крила грифона - враження незабутнє".

 На одній із таких плит написано, що похований "загинув у битві з тугаримами в міській брамі"

Посадовці запевнили, що ініціатива школярів, які дали лад кільком десяткам стародавніх стел - це лише початок, а у перспективі тут проведуть "капітальне прибирання", встановлять на місце пам'ятники, що впали, а де знадобиться - реставрують.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.