Спецпроект

Депортовані з Польщі українці створюють партію і вимагають компенсації

Українці, переселені у 1944-46 роках з Холмщини, Підляшшя та інших етнічних територій, які нині перебувають у складі Польщі, вимагають надання їм статусу депортованого народу, відшкодування моральних і матеріальних збитків, а також вирішення питань щодо перепоховання жертв політичних репресій на території Польщі та спрощення перетину кордону для цих категорій громадян.

Як передає кореспондент УНІАН, про це йдеться в ухвалі всеукраїнських зборів громадської організації "Конгрес українців Холмщини і Підляшшя", що відбулися у Рівному.

Відповідне звернення учасники всеукраїнських зборів адресували президенту Віктору Януковичу, голові ВР Володимиру Литвину і генеральному секретареві Ради Європи Турбйорну Ягланду.

У зборах взяли участь представники осередків Конгресу з багатьох областей України, представники місцевої влади та громадськості. Перед початком заходу відбулася панахида в пам'ять жертв політичних репресій та покладання вінка до пам'ятника вихідцям з Холмщини і Підляшшя, які загинули під час трагічних подій, пов'язаних з їх депортацією в Україну.

Як заявив голова Конгресу Олександр Боровик, настав час активної боротьби за права депортованих людей і відшкодування їм моральних і матеріальних збитків, за відновлення історичної правди та справедливості. А для цього, за його словами, слід створити партію, зареєструвавши її первинні осередки не менш, ніж у 13 областях України.

Акція "Вісла" - останній акт українсько-польської трагедії

Боровик повідомив, що відповідну роботу уже розпочато. Орієнтовна назва майбутньої партії - Конгрес Депортованих Українців (КДУ).

Довідка: Згідно з угодою між урядом УРСР та Польським комітетом національного визволення, до України у 1944-46 роках було депортовано майже 500 тисяч осіб українського походження з території Холмщини, Підляшшя, Лемківщини та Надсяння.

Переселення супроводжувалось насиллям і злочинами стосовно цих українців з боку комуністичної влади та польських збройних формувань.

В угоді акція кваліфікувалась як добровільна евакуація населення, а переселенцям на новому місці в Радянській Україні обіцяли компенсацію землі - не менше, ніж 15 гектарів на сім'ю. Однак фактично у людей відібрали в колгоспи більшість із того майна і худоби, яке вони встигли вивезти з собою.

За свідченнями архівних документів, українські переселенці залишили у Польщі 102 тисячі господарств, 461 тисячу гектарів орної землі, покинули майже 90 тисяч житлових та 160 тисяч господарських будинків, оцінених на суму 615,8 млн злотих. Вони ж залишили засіяними зерновими культурами 165,7 тисяч гектарів землі та здали на потреби Червоної Армії майна та продуктів на суму понад 17 млн злотих.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.