Спецпроект

Музей окупації Латвії чекає мільйонного відвідувача

Музей нацистської і радянської окупацій Латвії готується зустріти мільйонного відвідувача.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на газету Latvijas Avize.

Музей окупації Латвії, присвячений історії країни з 1940 до 1991 року, з початку його створення в 1993 році відвідали приблизно 999 500 чоловік.

А тим часом музей совєтської окупації в Києві атакують... привиди

Щодня Музей окупації відвідують близько 200 осіб. Відвідуваність, на думку співробітників музею, пов'язана з інтенсивністю прибуття до Риги пасажирських суден, літаків і туристичних автобусів.

Експозиція музею має три розділи, що носять назви "Перший рік радянської окупації (1940-1941)", "Окупація нацистською Німеччиною (1941-1944)" і "Післявоєнна радянська окупація (1944-1991)".

Екскурсія музеєм окупації Латвії (ФОТО)

Нагадаємо, що у грудні 2010 року президент України Віктор Янукович відмовився відвідати цей музей. Оскільки відвідини музею окупації передбачені державним протоколом Латвії, дипломатам довелося терміново понижувати рівень візиту - з державного до офіційного.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.