Спецпроект

Пам'ятник жертвам Скнилова приберуть з аеродрому

З місця Скнилівської трагедії, де в 2002 році під час авіашоу у Львові впав винищувач Су-27 і вбив 77 глядачів, приберуть пам'ятник, біля якого щороку молилися родичі загиблих.

Про це повідомляє ТСН з посиланням на "Сегодня".

"До "Євро-2012" розширюємо льотне поле. Військовий аеродром віддають під аеропорт - людям вже не можна буде приходити туди на поминки, адже це буде діючий аеропорт", - пояснив директор львівського аеропорту Олександр Загрев.

Монумент планують перенести до каплиці при вході на аеродром. За словами Загрева, гроші для цього повинні дати з бюджету на ремонт аеропорту до Євро-2012.

Частина родичів жертв не проти перенесення: їм було фізично важко йти до пам'ятника на середину льотного поля. Інші обурені, що трагедію ніби викреслюють з пам'яті. Так, мати одного із загиблих, Ніна Міхно, вважає, що загубиться символізм - вшановувати пам'ять саме на місці авіакатастрофи.

З дня трагедії минуло вже майже 9 років. 27 липня 2002 року під час авіашоу на Скнилівському летовищі упав літак Су-27, вбивши 77 і поранивши понад 100 людей.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.