Спецпроект

Партія регіонів не хоче відміняти скандальний закон про червоний прапор

Фракція Партія регіонів не підтримуватиме постанову щодо скасування закону про підняття червоного прапора в День перемоги.

Про це сказав лідер фракції Олександр Єфремов на брифінгу у понеділок, відповідаючи на запитання журналістів.

"Якщо коротко, то ні", - сказав він.

Єфремов наголосив, що Прапор перемоги "немає нічого спільного з тими інсинуаціями, які сьогодні впроваджуються під цим прапором".

"Нам треба з повагою ставитися до пам'яті наших людей. І якщо ми не будемо цього робити, на нас очікує сумне майбутнє. Якщо хтось бажає переробити нашу історію під когось, то ми в цьому брати участі не будемо", - сказав лідер фракції "регіоналів".

Раніше в понеділок лідер фракції НУНС висловив пропозицію консенсусним рішенням народних депутатів скасувати закон про червоний прапор, який став причиною конфліктів у західних областях України 9 травня цього року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.