Спецпроект

Литва публікує архіви КГБ. З прізвищами

Литва розкрила та опублікувала документи агентів КГБ (комітету державної безпеки) СРСР, які діяли на території Литви за радянських часів.

Про це повідомляє "Тиждень" iз посиланням на польську "Ґазету виборчу".

Як пише видання, будуть також оприлюднені імена всіх, хто співпрацював із КГБ.

"Така інформація є дуже важливою і потрібною", - зазначив прем'єр Литви Андрюс Кубілюс під час презентації інтернет-порталу kgbveikla.lt, на якому й опубліковані зазначені документи.

Кубілюс додав, що інформація про діяльність КГБ важлива також для Росії та її громадян.

"Документи дозволять розібратися в ситуації, в якій жила Литва протягом 50 років радянської окупації", - сказав прем'єр.

Керівник Центру досліджень геноциду і опору Литви Тересе-Біруте Бураускайте вважає, що оприлюднена інформація може викрити імена осіб, які зараз займають високі посади та відіграють важливу роль у публічному житті країни.

Імена осіб, які раніше вже зізналися у співпраці зі службами КГБ, залишаться засекреченими, тоді як імена тих, хто цього раніше не визнавав - стануть публічно відомими.

Згідно з Законом про архіви КГБ агенти радянських спецслужб могли добровільно визнати свою співпрацю з комітетом державної безпеки СРСР до 2000 року. Більше 1,2 тис. осіб зізналися у співпраці.   

"Ми не публікуємо окремого списку агентів та опису їх діяльності, а лише оприлюднюємо інформацію про діяльність КГБ як інституцію",- зазначила Бураускайте. А прем'єр Кубілюс сказав, що правда про діяльність КГБ у Литовській РСР буде цікавою і для росіян. От тільки сайт поки що працює тільки литовською.

В перший день функціонування порталу kgbveikla.lt уже оприлюднено 150 документів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.