Спецпроект

Червоні прапори коштуватимуть бюджету мінімум 30 мільйонів?

Для розвішування у всій державі поряд з державними прапорами ще й червоних потрібно мінімум 30 млн грн.

Про це йдеться в заяві громадянського руху "Відсіч".

Нагадаємо, що копія прапору Перемоги має розмір 188 на 82 сантиметри з зображенням п'ятикутної зірки, серпа і молота та написом білими літерами по всій площі полотна скороченої назви 150-ої стрілецької дивізії - "150 стр. ордена Кутузова II ст. Идрицк. див. 79 С.К. 3 У.А. 1 Б.Ф."

"Звернувшись до підприємства, яке виготовляє прапори, ми взнали, що мінімальна ціна виготовлення одного такого прапору (без флагштоку) коштуватиме 40 грн., якщо йдеться про велику партію, - повідомила активістка "Відсічі" зі Львова Ольга Сало. - І це в тому випадку, якщо замовники витрачатимуть бюджетні гроші чесно, а не спокусяться отримати "відкати", якими часто супроводжуються в нашій країні бюджетні витрати.

За словами Ольги, у Франківському районі Львова - який не є найбільшим з шести районів міста - на державні свята вивішується 2800 прапорів. В цілому ж для Львова виконання Закону Верховної Ради коштувало б 700 тисяч грн.

"Екстраполювавши ці цифри на всю Україну, побачимо, що для розвішування у всій державі поряд з державними прапорами ще й червоних потрібно мінімум 30 млн. грн, - зазначила представник громадського руху. - Оскільки в законі не вказується, за які кошти мають виготовлятися ці прапори, а обов'язок їх розвішування лежить на місцевих органах влади, то й виготовляти їх вони муситимуть за кошти своїх місцевих бюджетів, щоб виконати закон".

"У місті Красний Луч Луганської області батьки й учні школи № 15 намагаються врятувати свій навчальний заклад від закриття. На закритті цієї школи місцевий бюджет економить 315 тисяч грн, - додав представник луганського осередку "Відсічі" Іван Жеведь. - Коштів, що мають піти на виготовлення червоних прапорів, з головою вистачить для збереження і школи № 15 в Красному Лучі, і школи № 3 у Лисичанську, і трьох шкіл у Макіївці (№№ 3, 27 і 100), і чотирьох шкіл у Донецьку (№№,111,121,136 і 154), які призначені до закриття".

На думку луганчанина, ветерани підтримали б саме таке використання цих 30 млн. грн., а не фальшиве "вшанування", яке збурює суспільство та викликає у ньому дискусії, що роз’єднують народ”.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.