Спецпроект

Львівські ветерани не хочуть святкувати 9 травня під червоними прапорами

Керівники Львівського обласного та міського відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів (ВОВ) Б.Винниченко та Я.Гера звернулися до голови Львівської ОДА Михайла Цимбалюка з пропозицією відзначити 9 травня - День Перемоги - під державними прапорами.

Про це ZAXID.NET повідомили у прес-службі Львівської ОДА.

За повідомленням прес-служби, відповідну ухвалу було прийнято на розширеному секретаріаті Львівського обласного та міського відділення ВОВ.

"Депутат Верховної Ради України Цибенко від імені ветеранів підняв питання про святкування Дня перемоги 9 травня не під державними прапорами. Львівське обласне і міське відділення ВОВ, яке налічує понад 80 00 членів, такого доручення йому не давало, і вважаємо його звернення образою ветеранської організації", - йдеться у зверненні.

"9 травня - День перемоги - на Львівщині відзначатимемо під державними синьо-жовтими прапорами. Жодних маршів та провокацій, які мають на меті підірвати стабільність чи внести неспокій у Львові та області ми не допустимо", - наголосив голова Львівської облдержадміністрації Михайло Цимбалюк.

Нагадаємо, 21 квітня Верховна Рада України прийняла закон, згідно з яким копії прапора Перемоги можуть підніматися на флагштоках поряд із Державним прапором України. Прапор Перемоги трактується в документі як "символ перемоги радянського народу, його армії та флоту над фашистською Німеччиною в роки Великої Вітчизняної війни".

21 квітня депутати Львівської міської ради під час сесії прийняли ухвалу, якою заборонили використовувати під час відзначення Дня перемоги радянську та нацистську символіку.

28 квітня під час позачергової сесії депутати Львівської обласної ради також прийняли рішення "Про недопустимість використання радянської окупаційної символіки під час відзначення Днів пам'яті жертв Другої світової війни".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.