Спецпроект

Янукович підпише закон про червоні прапори, щойно його побачить

Президент Віктор Янукович підпише закон про використання червоного прапора під час святкових заходів до Дня Перемоги, щойно документ надійде йому на підпис.

Про це він заявив на прес-конференції у селі Циблі Київської області, повідомляє УНІАН.

Янукович повідомив, що цей закон ще не надійшов до адміністрації президента.

"Як тільки надійде, я його підпишу", - сказав президент.

Він висловив переконання, що прапор, який майорів на Рейхстазі у 1945 році, є символом Перемоги.

Також він підкреслив, що з цим прапором учасники Великої Вітчизняної війни йшли до Перемоги, тому, "він має використовуватись на свято разом із державним прапором".

Як відомо, 21 квітня Верховна Рада ухвалила закон, яким зобов'язала вивішувати разом із державним українським прапором червоний прапор на свято 9 травня.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.