Спецпроект

Анонс: виставка фотопортретів бійців Другої світової

4 травня 2011 року в музеї Великої вітчизняної війни в Києві відбудеться відкриття фотовиставки "66. Живі легенди", присвяченої 66-й річниці перемоги над нацистами.

На виставці представлено 84 портрети ветеранів Великої Вітчизняної війни: чоловіки і жінки, піхотинці, артилеристи, танкісти, льотчики, моряки, партизани і підпільники, представники різних військових спеціальностей.

Одні починали воювати в 1941 р. і їм пощастило дійти до Перемоги у травні 1945 р., інші потрапили на фронт пізніше. За плечима цих людей - важкі втрати рідних, близьких і бойових товаришів,  біль поранень, напруга кривавих  боїв,  повоєнна відбудова зруйнованої країни, а ще - довгий і непростий життєвий шлях.

Автор проекту Андрій Саримсаков розповідає, що на ідею створення фотовиставки його наштовхнули доля і розповіді діда-фронтовика, учасника війни з першого до останнього її дня.

Головна мета виставки - активізувати історичну пам'ять суспільства про Велику Вітчизняну війну, привернути його увагу до проблем ветеранів і сприяти вихованню шанобливого ставлення до них. Адже пам'ять - це феномен, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду і його ретрансляції у майбутнє.

Як зазначила Любов Легасова, заступник генерального директора Меморіалу з наукової роботи: "Цього року Меморіалу виповнюється 30 років. За час роботи музею його експозиції відвідало 26 млн. осіб. Оригінальність та реліквійність фондової колекції привертає увагу до історії Другої світової війни відвідувачів з усіх куточків світу. І у ці святкові весняні дні з матеріалами виставки ознайомляться тисячі наших гостей. Враховуючи велику кількість молоді, яка відвідує Меморіальний комплекс, ми впевнені, що пам'ять про звитягу і жертовність наших співвітчизників вони збережуть у своїх серцях".

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».