Спецпроект

У Польщі посварилися через росіян, які змінили напис на меморіалі

Між польським МЗС і адміністрацією президента Польщі виникли розбіжності з приводу меморіальної дошки, скандально демонтованої російською владою з пам'ятного каменя на місці катастрофи під Смоленськом.

Про це повідомляє "Інтерфакс" із посиланням на польське радіо.

Представники президентської адміністрації висловили своє невдоволення тим, що напередодні пам'ятних заходів за загиблими під Смоленськом міністерство не повідомило їм, що російська влада замінили напис на табличці на пам'ятному камені.

На цій церемонії в Росії були присутні президент Польщі Броніслав Коморовський і перша леді Анна.

У листі, опублікованому президентською адміністрацією у Варшаві, наголошується, що міністерство завчасно не поставило до відома президента про наміри Росії змінити напис на табличці, незважаючи на те, що МЗС заздалегідь отримало про це інформацію у повному обсязі.

"Ця новина була для нас громом серед ясного неба", - сказав радник президента Томаш Наленч. За його словами, в адміністрації дізналися про це занадто пізно, після того, як напис уже було змінено.

Представники президента додали, що в МЗС знали про наміри російської влади за п'ять місяців до проведення церемонії.

Влада Смоленської області ухвалила рішення замінити пам'ятну дошку, встановлену польською стороною на місці катастрофи літака Ту-154 президента Польщі Леха Качиньського, оскільки напис на ній не був узгоджений з обласною адміністрацією та органами самоврядування.

Польський варіант меморіальної дошки поставили на місці аварії літака під Смоленськом родичі загиблих в авіакатастрофі. На ньому вказувалася, що урядова делегація прямувала на заходи у зв'язку "з 70-ю річницею радянського злочину - масового вбивства в Катинському лісі полонених офіцерів Війська Польського у 1940 році".

Російська влада змінила цю меморіальну таблицю на іншу, з написом "Пам'яті 96 поляків на чолі з президентом Польщі Лехом Качиньським, які 10 квітня 2010 загинули в авіакатастрофі під Смоленськом".

Родичі жертв назвали дії росіян "приниженням поляків", а МЗС Польщі заявив, що глава держави не буде покладати квіти під замінену табличку під час візиту до Смоленська 11 квітня.  

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.