Спецпроект

Історики: "Депутати навіть не знають, коли почалася Друга світова"

Прийнята учора постанова Верховної Ради №7405 засвідчила не лише відсутність елементарних знань з історії, але й початок офіційного курсу на вибіркове засудження злочинів проти людства - тільки нацистських, але не комуністичних.

Про це йдеться в заяві науковців з Центру досліджень визвольного руху.

На думку істориків, українські нардепи забули базові історичні факти - що Друга світова війна розпочалася у вересні 1939 року із поділу Польщі між Третім Рейхом і Радянським Союзом. Тому ВР постановила, що згадувати ці факти є "аморально".

"Основне завдання цієї заяви полягає не в засудженні нацистів, а у спробі відбілити комуністичний тоталітарний режим, - наголосив історик Володимир В'ятрович, голова Галузевого державного архіву СБУ  (2008-2010). - За численними згадками про злочини гітлерівського Третього Рейху політики хочуть спонукати світ і українців забути про злочини сталінського Радянського Союзу".

"Однозначне засудження комунізму Європою залишило Росії лише дві можливості для розвитку її внутрішньої політики реабілітації сталінського минулого: Росія або вимкне інтернет і закриє бібліотеки, або спробує чинити політичний тиск на Європу і світ, використовуючи свої природні ресурси та статус СРСР як учасника антигітлерівської коаліції, - додав В'ятрович. - Учора Парламент України офіційно долучився до реалізації другого сценарію".

"Правда про участь Радянського союзу у розв'язанні Другої світової війни жодним чином не зменшує злочинів, вчинених нацистами, - сказав директор Національного музею "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий. - Проте Україна, вся Східна Європа та інші країни, які після Другої світової війни протягом кількох десятиліть були окуповані тоталітарним режимом, чекають на засудження злочинів комунізму".

----------------

Нагадаємо, що учора ВР підтримала внесену комуністами постанову №7405 "До 65-ої річниці Нюрнберзького трибуналу над фашистськими злочинцями", у якій заявила, що намагання покласти на СРСР однакову з Третім рейхом відповідальність за початок Другої світової війни є аморальними.

У 2006 році Парламентська асамблея ради Європи засудила злочини комуністичного режиму . Вказувалося, що до числа злочинів входять масові вбивства і страти, використання концентраційних таборів, застосування тортур, використання рабської праці та інші форми масового фізичного терору.

ПАРЄ закликала країни-члени Ради Європи "переглянути історію комунізму і їх власну історію і однозначно засудити їх". Саме тому до ініційованої Російською Федерацією резолюції в Генасамблеї ООН від 16 листопада 2010 року не приєдналися європейські країни, на відміну від Білорусі, Венесуели, Габону, Іраку, Зімбабве, КНДР, Куби та інших.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.