Спецпроект

Суд не проти, щоб "Русское единство" носило Львовом прапор СРСР

Львівський окружний адміністративний суд відмовився розглядати позов партії "Фронт змін" щодо заборони проведення 9 травня пішої ходи організаціями "Русское единство" і "Родина", які хочуть пронести центром Львова 15-метровий червоний прапор.

Про це повідомляє Zaxid.net.

За словами депутата Львівської облради від "Фронту змін" Микола Кадикала, суд не вважає, що планований марш порушує права членів партії, тому залишив позов без розгляду.

Учора голова Львівської ОДА Михайло Цимбалюк у коментарі ЗІКy так прокоментував наміри політичних сил "Русское единство" та "Родина" 9 травня пройтися пішою ходою у центрі Львова та пронести 15-метровий червоний прапор до Пагорба Слави:

"Як на мене, нема доцільності проводити такі заходи. Якщо в них мають брати участь ветерани, то, зважаючи на їх вік, мало хто може пройти цей шлях. А проводити всякі політичні акції, які можуть збурити громадськість, ми, звичайно, не дозволимо".

Про плани представників "РЕ" і "Родина" пронести центром Львова 15-метровий прапор СРСР повідомив голова Антифашистського комітету Львівщини Олександр Калинюк.

"Вони будуть разом із нашими ветеранами святкувати День Перемоги. Попередньо вони з нами обговорили, що хочуть 200 осіб привезти з Криму, Одеси – зі східних областей", – повідомив комуніст Калинюк.

Зі слів голови Сімферопольської міськорганізації партії "Русское Единство" Сергія Юхіна, 9 травня активісти двох партій пронесуть прапор вулицями Львова: "Понад 800 осіб виявили бажання взяти участь в акції, однак поїдуть не всі. Зараз проводиться відбір тих людей, які будуть ідеологічно підготовлені".

"Ця акція покаже, наскільки жителі Львова підтримують націоналістів", – сказав голова Одеської міськорганізації партії "Родина" Григорій Кваснюк, відомий своїм листом до Азарова із 14 помилками.

Одеська влада привітала одеситів плакатами з румунськими окупантами

Міський голова Львова Андрій Садовий сьогодні назвав наміри пронести Львовом гігантський прапор СРСР провокацією. Мер не виключає, що міська рада теж подасть до суду.

"А яке відношення має "Фронт змін" до пішої ходи "Русского единства"? - сказав Садовий. - Я розумію, коли звертаються органи влади, адже вони відповідають за життя людей. Тоді це зовсім інший статус і зовсім інша відповідальність".

Антифашистський комітет України - створена у 2006 році організація, близька до Компартії України. Її програмні положення передбачають "не допустити реабілітації вояків ОУН-УПА" і "активізувати боротьбу проти вступу України в НАТО". Голова - секретар ЦК КПУ Георгій Буйко.

"Русское единство" - кримський суспільно-політичний рух, лозунгом якого є "Наше майбутнє - в єдності з Росією". Лідер РЕ - уродженець Молдавської РСР, випускник Сімферопольського вищого військово-політичного училища, підприємець Сергій Аксьонов. 

"Родина" - політична партія з центром в Одесі, інформація про інші регіональні структури відсутня. Заснована у 2008 році громадськими організаціями, які до того співпрацювали з ПСПУ Вітренко. Виступає за інтеграцію з Росією. Керівник - скандально відомий Ігор Марков. 

Розвиток інформаційного скандалу про те, вивішувати 9 травня червоні прапори чи ні, можна простежити тут

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.