Спецпроект

На Прикарпаття повернувся дерев’яний тризуб Бандери

Дерев'яний тризуб Степана Бандери передав Прикарпаттю о. Іван Боярчук із Чікаго.

Це один із найцінніших експонатів унікальної колекції, розпорядником якої є священик, пише Gazeta.ua.

На Прикарпатті - це вже третій релікт, який прибув з-за океану до Франківщини.

Настоятель української автокефальної церкви святої Покрови з американського міста отець Іван отримав свого часу унікальну спадщину реліквій та старожитностей від Владики Петра Колісника, очільника Спілки Визволення України під псевдо "Дніпро",

"Владика доручив мені цю колекцію з тим, аби її побачила Україна", - говорить отець Іван.

За словами о.Івана Боярчука, у колекції Владики Петра Колісника - чимало іменних подарунків від провідника ОУН Степана Бандери.

Зокрема, кишеньковий цілком справний годинник з вигравіруваним написом: "П.Коліснику від С.Бандери,1947 р.",

Однак, за словами Вишиванюка, коли він був у Чікаго й познайомився з владикою, той передав йому іменний годинник.

"Нині цей годинник у мене, уявляєте, він і досі ходить. А ще маю книгу "Місія України", яку видали у Канаді у 1957 році. Тут вміщено Конституцію України. Я ці експонати обов'язково передам у музей Петра Колісника", - сказав голова Івано-Франківської ОДА
Василь Вишиванюк.

За словами очільника області, митрополит Петро Колісник - це дійсно великий патріот, "про якого, на жаль, мало знають на його батьківщині".

"А за масштабністю це, по-суті, третя за величиною постать після Романа Шухевича і Степана Бандери", - каже Вишиванюк.

Незабаром на околиці обласного центру, на об'їздній дорозі неподалік авто ринку, зведуть музей Петра Колісника.

Біля музею буде збудована невеличка церква і декілька бункерів. Це буде своєрідний сучасний парк партизанської слави.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.