Спецпроект

В Одесі так люблять червоні прапори, що зривають їх з установ

Охорона одеської мерії затримала на місці злочину чоловіка, який украв із адмінбудівлі "Прапор Перемоги". Інцидент стався в другій половині дня 10 квітня, у день визволення міста від нацистів.

Про це повідомляє "Сегодня".

"Громадянин просто йшов по Думській площі і несподівано кинувся до будівлі міськвиконкому. Піднявся на одну з прикрашають дім скульптур і зняв прапор, - розповів працівник міськради, який не побажав назватися. -  Його побачили охоронці муніципалітету, схопили і викликали міліцію. Він пояснив, що хотів вивісити прапор на своєму балконі".

В управлінні інформації мерії факт крадіжки підтвердили, додавши, що подальшу долю зловмисника визначить міліція.

Тим часом у прес-службі Одеського УВС заявили, що не володіють інформацією про такий затримання, хоча джерело у відомстві повідомило, що подібних випадків 10 квітня було декілька.

Зокрема, за словами міліціонера, копії прапора Перемоги зникли з декількох шкіл: "Затриманий, швидше за все, буде покараний за адмінстаттею про дрібне хуліганство, виплатить невеликий штраф - 80 грн".

Нагадаємо, що у березні 2011 року Одеська міськрада зобов’язала держустанови під час урочистих заходів до Дня Перемоги й Дня звільнення Одеси використовувати копії прапора Перемоги, який був вивішений радянськими солдатами на рейхстагом у травні 1945 року.

У травні 2005 року президент України Віктор Ющенко нагородив за встановлення прапора Перемоги над рейхстагом лейтенанта Олексія Береста званням "Герой України" (посмертно).

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.